УДК 338.24.01: 658.011

О.М. ГРЕБЕШКОВА, О.В. МЕЛЬНИК

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

 

БАЗОВІ ПОЛОЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА

 

Анотація. В статті окреслено базові положення стратегічного управління в контексті ідентифікації, оцінки, формування та ефективного використання нематеріальних активів як ключового чинника набуття підприємством конкурентних переваг в умовах «нової» економіки, задля чого систематизовано підходи до визначення та оцінки нематеріальних активів підприємства з урахуванням їх природи та стратегічної значущості, визначено сутність та складові механізму стратегічного управління нематеріальними активами.

 

Актуальність теми. Якісна трансформація ринкових та економічних умов господарювання сучасних підприємств позначається на необхідності вирішення принципово нових проблем, в основі яких пошук адекватних методів і способів досягнення та утримання конкурентних позицій, розробка стратегії і тактики забезпечення успішного довгострокового успіху підприємства. У такому контексті протягом останніх десятиліть однією із найбільш активно досліджуваних концепцій залишається стратегічне управління підприємством, призване дати відповідь на найгостріше питання сьогодення: де криються джерела конкурентних переваг підприємств, що змушені функціонувати в умовах неухильного прискорення трансформацій ринкового середовища, якісної зміни природи конкуренції, зміщення акцентів з матеріального та фінансового сектору економічної активності господарюючих суб’єктів на сферу інформаційного та знаннєвого забезпечення їх розвитку? Пошук відповіді на це запитання обумовлює наукову актуальність та практичну затребуваність дослідження сутності нематеріальних активів (НМА), їх місця і ролі у процесі реалізації сучасним підприємством стратегічних настанов своєї діяльності.

 

Постановка проблеми. Незважаючи на вражаючі факти впливу НМА на конкурентоспроможність зарубіжних компаній, у практиці господарювання вітчизняних підприємств НМА не тільки неправильно оцінюються, але й майже не обліковуються. Якщо у розвинутих країнах частка НМА в загальній капіталізації держав складає 30-35%, а в компаніях цей показник може досягати 70% [1], майже 90–100% НМА вітчизняних підприємств не відображається в їх фінансовій звітності. Лише права на торговий знак, знак обслуговування, найменування міста походження товарів відображаються в балансі на 80%; решта 20% неврахованих активів відносяться до прав на фірмові найменування і не відображаються в балансі внаслідок відсутності відповідної нормативно-правової бази. Отже, вітчизняні підприємства практично не використовують потужне джерело потенційно доступних конкурентних переваг, що позначається в заниженій капіталізації вітчизняних компаній та, як наслідок, низькій їх інвестиційній привабливості, а отже – й об’єктивному обмеженні можливостей для інноваційного прориву.

 

Аналіз опублікованих надбань щодо визначеної проблеми. Усвідомлення значення і ролі НМА відбулося на Заході ще на початку 1960-х рр. та знайшло відображення у роботах Г. Беккера, Д. Белл, Л. Едвінссона, М. Мелоуна та ін. Українські вчені почали працювати над цим питанням дещо пізніше. Значний внесок у розробку методологічних засад і практичних рекомендацій щодо урахування НМА в діяльності вітчизняних підприємств зробили Д. Богиня, М. Дороніна, А. Колот, В. Куценко, Н. Лук’янченко, Л. Михайлова та ін. У ракурсі проблеми недосконалої методологічної розробленості стратегічної діагностики активів підприємства необхідно акцентувати увагу на основних положеннях ресурсної теорії, яка отримала поширення у стратегічному менеджменті завдяки роботам Б. Вернерфельта, Р. Румельта, Дж. Барні та ін. Вагомий внесок у становлення теоретичних та прикладних засад стратегічного управління підприємством, зокрема розроблення аналітичного інструментарію проведення стратегічних досліджень активів на мікрорівні, зробили Д. Аакер, А. Томпсон, А. Стрікленд, Р. Каплан, Д. Нортон, А. Дженстер, Д. Хассі а також вітчизняні «стратегісти» — З. Шершньова, А. Наливайко, В. Нємцов, Л. Довгань та ін. Окремий, але органічний, аспект формування методології діагностики активів підприємства являють проблеми фінансової оцінки активів, які висвітлені в дослідженнях Е. Брукінга, О. Бутнік-Сіверського, О. Мендрула, Н. Симонової, Р. Рейлі, Р. Швайса, С. Едвінсона та ін.

 

Невирішені частини загальної проблеми. Незважаючи на значну кількість публікацій з питань НМА, багато аспектів цієї проблеми залишаються відкритими для подальших розробок. Такими слід визнати питання ідентифікації НМА та їх елементів, оцінки інтелектуального капіталу, формування та розвитку його складових. Залишаються дискусійними та методологічно нерозвинутими такі аспекти, як визначення НМА та їх структури для господарюючих суб'єктів, способи їх управлінської оцінки. Практично нерозвинутими у теоретико-методичному та прикладному аспектах є питання управління такими НМА як ділова репутація компанії, її знання та компетенції.

 

Мета статті. Ураховуючи складність та багатогранність визначеного предмету дослідження в межах цієї статті сфокусуємо увагу на узагальненні базових положень стратегічного управління в контексті ідентифікації, оцінки, формування та ефективного використання НМА як ключового чинника набуття підприємством конкурентних переваг в умовах «нової» економіки.

 

Продовження див. у файлі