МОДЕЛІ І УПРАВЛІНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД

Анотація. В статті запропоновано авторську концепцію двох пар моделей розвитку компанії та визначено концептуальні основи систематизації підходів до забезпечення розвитку економічної організації шляхом застосування різних управлінських технологій.

Ключові слова: розвиток підприємства, управлінські технології, системний підхід, зовнішній розвиток, внутрішній (органічний розвиток), організаційний розвиток, бізнес-розвиток, збалансована система показників (BSC), управління компетенціями.

Сучасний етап розвитку економічних відносин у світі характеризується високим ступенем невизначеності та специфічними процесами, що відбуваються  на  різних рівнях економічної системи.

На макрорівні все більшого прискорення набувають процеси революційних перетворень економічних систем, розвиток яких відбувається у напрямку послаблення протистояння підприємств як учасників ринкових відносин. Якщо до 60-их рр. минулого століття конкуренція сприймалася як пряме протистояння між підприємствами, то сьогодні спостерігається поступове зміщення акцентів з прямої конкурентної боротьби на виявлення можливостей розвитку підприємств за рахунок налагодження різних форм співробітництва між учасниками ринкових відносин. Зміна поглядів на природу конкуренції безпосередньо впливає на характер та методи конкурентної боротьби, що віддзеркалюється в еволюції останніх від „прямого протистояння” до „співконкуренції” і далі до відкритого або латентного співробітництва з метою досягнення (підтримання) довгострокових конкурентних переваг.

Якісні зміни спостерігаються також на мікрорівні. Особливого значення набуває зміщення акцентів у ресурсному забезпеченні підприємств з фізичних та трудових факторів на нематеріальні ресурси та їх специфічну складову – знання. В останні десятиліття дослідники все частіше сходяться на думці, що успішним є підприємство, яке здатне формувати та розвивати ключові (або стержневі) компетенції як джерело його прибутковості, неповторності і відмітності в ринковому середовищі.  За визначених умов не залишаються сталими методологічні засади формування та розвитку економічних організацій різних типів і форм, що знаходить прояв у розширенні спектру економічних теорій сучасної фірми та її поведінки.

Подібні процеси обумовлюють потребу у пошуку нових, адекватних і ефективних способів не просто виживання, а й розвитку (довгострокового і успішного) економічних організацій різноманітних типів і видів діяльності. Останнім часом у науковому суспільстві активізувалися дискусії навколо проблем стратегічного співробітництва підприємств [1,2], організаційного розвитку різних господарюючих суб’єктів [3,4], органічного поєднання внутрішнього і зовнішнього розвитку компаній [5,6]. Триває активний пошук нових джерел конкурентних переваг як всередині підприємства [7], а також в його зовнішньому середовищі [8].

Динамічні зміни сучасних умов функціонування економічних організацій обумовлюють необхідність адаптивних та проактивних реакцій з боку менеджменту підприємств.  Це, у свою чергу, зумовлює потребу у розробці та впровадженні сучасних методів і способів реалізації цільових настанов організацій (у т.ч. підприємств) із забезпеченням їх конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі. Важливою проблемою для вітчизняних управлінців залишається вибір адекватної умовам господарювання підприємства моделі розвитку та формування ефективної технології її впровадження з вимогою досягнення визначених цілей підприємства. Тому особливої актуальності на даному етапі розвитку економічних відносин в Україні набуває пошук шляхів вирішення проблеми забезпечення «поновлюваної відмітності та прибутковості» підприємства [9, с. 23].