УДК 658.012.32

О.В. ВОСТРЯКОВ, к.е.н., доцент,

О.М. ГРЕБЕШКОВА, к.е.н., доцент ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ В СТРАТЕГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

Анотація. В статті розкриваються місце та роль концепції управління знаннями в процесі досягнення сучасним підприємством стратегічних цілей, забезпеченні його прибутковості, унікальності та неповторності в спільноті собі подібних за умов високої непередбачуваності змін середовища господарювання.

Summary. The article reveals the place and role of knowledge management concept in the process of achievement of strategic goals, providing profitability and uniqueness of an enterprise in highly unforeseeable changes of external business environment. Ключові слова: стратегічний процес на підприємстві, управління знаннями, розвиток персоналу, компетенції підприємства, онтології знань, збалансована система показників.

 

Актуальність. На початку ХХІ століття в економічних процесах відбуваються якісно нові зміни: обсяг знань на планеті подвоюється кожні п’ять років; у провідних компаній світу частка вартості нематеріальних активів досягає 80 %; темпи розвитку ресурсу знань в управлінні індустрією такі, що країни, які найближчими 5-10 роками не перейдуть до постіндустріального періоду, ризикують назавжди залишитися в індустріальній епосі. За яскравим виразом П. Друкера, більшість ресурсів перестають бути специфічними: «Самий головний ресурс, що відрізняє бізнес та забезпечує вирішальні конкурентні переваги, — це специфічні виробничі та управлінські знання, які використовуються при веденні бізнесу» [1]. Отже, економіку, основану на фізичній праці та сільському господарстві, змінила епоха індустріальної економіки, що ґрунтується на використанні природних ресурсів, яку у свою чергу змінює інформаційна економіка або економіка знань. Кваліфіковане управління знаннями — завдання більш складне, ніж управління матеріальними активами або фінансовими ресурсами. Вирішення цього завдання створює можливість отримувати принципово нові переваги в конкурентній боротьбі, оскільки дозволяє використовувати ще невідомі більшості суб’єктів ринку сигнали про перспективні технології, майбутні потреби та попит. У підприємств з'являється нагальна потреба в нових управлінських технологіях та інструментах, впровадження яких націлене на продукування, збереження та ефективне використання важливих знань та досвіду, здатних забезпечувати успішний розвиток підприємств у над динамічному середовищі. Справжнім відкриттям у такому контексті слід визнати концепцію управління знаннями (від англ. Knowledge Management), за допомогою якої можна посилити конкурентоспроможність компанії та забезпечити її довгострокове зростання.

 

Постановка проблеми. За даними Gartner Group, вже сьогодні система управління знаннями здатна збільшити продуктивність організації, як мінімум, на 20% [2]. Але для цього більшість підприємств мають вирішити проблему браку необхідних знань у потрібний момент для забезпечення своєї конкурентоспроможності. З іншого боку, як свідчать результати проведених досліджень, менеджмент вітчизняних підприємств має занадто загальне уявлення про саму концепцію управління знаннями та, відповідно, не володіє технологіями її впровадження.

 

Аналіз опублікованих надбань. Вперше термін «управління знаннями» прозвучав у 1986 р. у виступі Карла Віга на конференції ООН. Спочатку під управлінням знаннями розумілися ІТ-рішення, спрямовані на збереження, структурування, аналіз, пошук звітів, аналітичних записок та інших документів з описанням певного успішного досвіду в галузі або в самій компанії. У цей період було розроблено чимало методів та моделей створення інформаційних архітектур та онтологій підприємств та їх окремих підсистем (наприклад, [3]). Такий «інформаційно-технологічний» підхід домінував до початку 2000 рр., коли з’ясувалося, що між управлінням інформацією та управлінням знаннями існує суттєва різниця. Починаючи з 2000 р. активного вивчення набули концептуальні засади управління знаннями [4-5], прикладні аспекти впровадження системи управління знаннями на підприємстві, у т.ч у напрямках реконфігурації організаційних структур підприємств [6] та розробки програм розвитку персоналу [7], досліджується стратегічний аспект управління знаннями [8-9].

 

Невирішені частини загальної проблеми. Проте, незважаючи на широкий потік наукових та популярних публікацій за визначеною проблемою, залишаються дискусійними такі її аспекти, як: оцінка цінності знань як стратегічного активу; принципи та організаційно-економічні механізми впровадження концепції управління знаннями в систему управління підприємством; визначення ефективності і результативності системи управління знаннями в контексті досягнення підприємством стійких конкурентних переваг тощо.

 

Мета статті. Не претендуючи на вирішення всіх проблемних питань та усвідомлюючи поліаспектність предмету дослідження, в межах цієї статті сфокусуємо увагу на місці та ролі концепції управління знаннями в процесі досягнення підприємством стратегічних цілей, забезпеченні його прибутковості, унікальності та неповторності в спільноті собі подібних за умов високої непередбачуваності змін середовища господарювання.

 

Продовження див. у файлі