УДК 658.114.5

 

ПРОЕКТНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ПАРТНЕРСТВ ПІДПРИЄМСТВ

 

Гребешкова О.М., к.е.н., доцент кафедри стратегії підприємств,

Махова Г.В., старший викладач кафедри стратегії підприємств,

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

 

Актуальність теми та постановка проблеми. В постіндустріальну епоху перед підприємствами постають нові проблеми, які пов’язані із потребою реагування на турбулентні зміни зовнішнього середовища, адекватне вирішення яких не може обмежуватись тільки удосконаленням власних процесів і систем. Пошук ефективних і дієвих способів виживання й розвитку за умов так званої „нової економіки” утілюється у народженні та поступовому теоретико-методологічному розвитку концепції стратегічного партнерства, яка відкриває нові можливості у пошуку раціональної поведінки економічних мікросистем. Світовий досвід впровадження ідеї партнерства як альтернативи успішного довготривалого розвитку підприємства свідчить про явні переваги і широкі горизонти використання такої моделі поведінки в сучасних соціально-політичних та техніко-економічних умовах світових, регіональних, національних і місцевих ринків. В умовах трансформаційної економіки України особливої актуальності набувають процеси формування відносин довготривалої та стратегічно важливої співпраці між підприємствами та організаціями різних типів і бізнес-профілів. Отже, постає проблема теоретичного та емпіричного пошуку адекватних підходів до формування стратегічних партнерств підприємств з урахуванням поліструктурності та широкої цільової орієнтації цих організаційно-ділових утворень.

 

Аналіз опублікованих надбань щодо визначеної проблеми. Свій внесок у наукове обґрунтування концепції стратегічної взаємодії, у т.ч. через пояснення природи синергійного ефекту, зробили дослідники різних наукових напрямків, зокрема О.Уілльямсон [1], П. Баклі і М. Кассон (засновники моделі інтерналізації) [2], Р. Холл [3] та ін. Поясненню динаміки стратегічних альянсів в динамічному зовнішньому середовищі присвячені дослідження представників теорії галузевих ринків [наприклад, 4]. Досліджується внутрішня організаційна динаміка в міжнародних стратегічних альянсах [5]. Останнім часом проблема ідентифікації джерел та оцінки синергійного ефекту взаємодії підприємств набула розвитку в межах школи стратегічного управління [6].

 

Невирішені частини загальної проблеми. Однак, методологічно невизначеними залишаються такі аспекти формування стратегічних партнерств, як: 1) єдині засади налагодження довгострокової взаємодії підприємств і організацій з метою набуття нових та утримання досягнутих конкурентних переваг. Досі тривають наукові дискусії навколо того, яке теоретико-методичне підґрунтя вважати більш досконалим та універсальним для пояснення усіх наслідків формування стратегічного партнерства підприємств; 2) визначення впливових учасників процесу утворення та функціонування стратегічного партнерства; 3) вибір часового горизонту дії партнерства та організаційно-просторових меж його конфігурації; 4) ідентифікація можливих наслідків (як позитивних, так й негативних) формування стратегічного партнерства для всіх його учасників, а також оцінка економічного ефекту такої взаємодії з урахуванням ризику та невизначеності.

 

Мета статті. Ураховуючи вищезазначене, вважаємо за можливе в межах цієї статті викласти основні результати проведеного нами дослідження концептуальних засад застосування проектного підходу до формування стратегічних партнерств підприємств з визначенням специфіки відповідних проектів та можливостей методичного забезпечення розробки і обґрунтування проектних рішень в сфері використання потенціалу партнерських відносин між підприємствами і організаціями різних типів і бізнес-профілів в Україні.

 

Продовження див. у файлі