Альтернативы развития компании - Статьи - Каталог файлов

І. Вступ. Усталення ринкових умов в економіці України зумовлює поліваріантність розвитку окремих господарюючих суб’єктів (підприємств, компаній, фірм та ін.) (рис. 1). Така невизначеність напрямків й способів передбачення майбутнього компанії полягає у формуванні різноманітних цілей функціонування економічних організацій та зумовлює еквіфінальність їх досягнення. Розуміння конкуренції як прямого зіткнення інтересів та конфронтації поступається місцем більш «м’якому» трактуванню взаємодії економічних організацій на ринках продуктів, послуг, ресурсів. Нові умови господарювання у світі, що проявляються через процеси глобалізації, посилення інформаційної складової економічної діяльності, трансформації форм компаній (а іноді й їх природи), змушують змінити погляди на розвиток компанії та розробити нові механізми його реалізації на засадах концепції взаємодії та співробітництва. Поширення інтеграційних та коопераційних процесів (хоча й переважно латентного характеру) в економіці України зумовлює необхідність дослідження проблеми визначення можливих напрямків розвитку компаній в аспекті взаємодії різних господарюючих суб’єктів. Проте багатоаспектність цієї проблеми суттєво ускладнює повне та комплексне її вирішення. Опубліковані в різних зарубіжних і вітчизняних інформаційних джерелах результати досліджень в сфері розвитку компанії мають переважно фрагментарний, одноаспектний характер та потребують подальшого наукового обґрунтування.
Рис. 1. Концептуальне уявлення про поліваріантність розвитку підприємства. Окремі аспекти розвитку компаній шляхом організації різних форм і методів співпраці господарюючих суб’єктів досліджуються зарубіжними та вітчизняними ученими протягом багатьох десятиріч. Найбільш повно проблема визначення альтернатив розвитку компанії досліджується у працях, присвячених формуванню ефективної конкурентної поведінки в аспекті стратегічного управління. Яскравими представниками цієї сфери вивчення розвитку компаній є вітчизняні науковці В.Білошапка, В.Герасимчук, Л.Довгань, Л.Доленко, А.Наливайко, В.Нємцов, З.Шершньова, а також учені країн СНД – Г.Азоєв, О.Виханський, В.Єфремов, М.Круглов, Р.Фатхутдінов. Проблеми злиттів та поглинань компаній як альтернатив їх розвитку у непередбаченому ринковому середовищі широко досліджувалися зарубіжними авторами Є.Брікхемом, Т.Коллером, Т.Коуплендом, С.Майєрсом, Д.Мурріном, Д.Хеєм, а також українськими науковцями та дослідниками з країн СНД, у тому числі І.Владимировою, Е.Драчовим, Ю.Івановим, А.Лібманом, К.Щиборщем, Ю.Юрченком, Ю.Якутіним. Утворенню інтеграційних форм партнерських відносин приділено увагу в працях Ю.Вінслава, А.Горбунова, А.Зелтиня, Е.Ленського, А.Мовсесяна. Проблеми створення та функціонування стратегічних альянсів підприємств висвітлені Б.Гарретом, П.Дюссожем, А.Дагаєвим, А.Петровим та ін. Незважаючи на чисельні публікації залишаються практично невирішеними, наприклад, такі аспекти проблеми формування перспективних напрямків розвитку компанії шляхом налагодження партнерських зв’язків з іншими учасниками ринку: – удосконалення методичного інструментарію аналізу зовнішнього середовища компанії з метою виявлення та оцінки можливостей й загроз успішного розвитку за умов високої непередбачуваності ринкових процесів; – розробка адекватних новим реаліям функціонування сучасних компаній підходів та методів дослідження внутрішніх можливостей компанії, особливо їх «нематеріальних носіїв», тобто компетенцій, знань, організаційних здібностей тощо; – визначення критеріїв прийняття рішень щодо відбору найперспективніших напрямків розвитку підприємства, особливо на етапі його зростання, коли розглядаються дилеми типу «здогнати іноземних конкурентів – створити «наднові» продукти», «інвестиції у технологічне переоснащення – організаційні перетворення», «вихід на нові ринки – розширення освоєних ринкових сегментів» та ін.